МОЇ ЗАХОПЛЕННЯ

____________________________

________________

"Квіти, як люди, на добро щедрі і, людям ніжність віддаючи, вони цвітуть, серця обігріваючи, як маленькі, теплі багаття." 
(К. Жане)

__________________________________________________________
__________________________________________________________
 Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
                                           Л. Костенко




В.В.Корець

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

У кожного із нас своє кохання,

 Свої невдачі і свої надії.

 І кожен має праведні бажання ,

І вірить , що здійсняться його мрії.

Для мене мрії і бажання – то одне,

Це зустріч з рідним батьківським порогом,

Коли в душі щось квітне неземне,

Лише поставиш ти на нього ноги.

Село моє! Твої сади й поля

До мене в сни приходять голубі.

 Моя свята, з дитинства ще, земля,

Я низько, в пояс, кланяюсь тобі.

О,Прип’яті безмежна голубінь,

В тобі немов в любистку я купалась.

І хвилей лагідних, і вод твоїх теплінь

Забуть не зможу, як би не старалась.

Лебедина вірність

В осіннім небі, хмарами покритім,

Де шум дощу давно вже не вщухав,

Поряд з лебідкою з крилом побитим

З слізьми і криком лебідь пролітав.

І ось лебідка – о, яке нещастя! –

Звалилась каменем в ущелину гори.

Здавалось, що вожак з ключем подасться,

 А він з журбою вниз дививсь згори.

І, правду кажуть, справжньою буває

 Лиш вірність лебедів і їх любов свята.

Все далі й далі небо те безкрає…

Ущелина все ближче… Не питай,

Чому впав каменем униз вожак

Услід за білою лебідкою своєю.

У лебедів заведено вже так,

Що Він би не прожив би більш без Неї.

Осінь

Пора надій,кохання і тривоги,

Пора нудьги часом, часом і сліз,

 Люблю тебе, люблю твої дороги

І ночі зоряні, і спохмурнілий ліс.

Ти, мов богиня золота, прийшла на землю,

Згубивши по дорозі свій багаж.

А він, покривши листяну зелену стелю,

На землю ліг, як книжка в саквояж.

О. осінь! Ти моя печаль і щастя!

Люблю твоїх ночей чисте повітря,

Твоїх закоханих палке пристрастя,

Плакучі верби, що колише вітер. 

Рідним вчителям

Спасибі Вам, наставники мої!

За Вашу ніжність, ласку і тепло,

За те,що вчили нас поваги до землі,

Любові до людей і віри у добро.

Ви нас учили матір поважати,

І досягти вершини у знаннях,

Доріг правдивих у житті шукати,

А не іти по стежці навмання.

Спасибі Вам,наставники мої…

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

Не знаю чи кохання це чи ні,

Але його не можу я забути.

Ночами довго сниться він мені

 І хочеться так голос його чути.

А він не йде, немов чекає миті,

Що знов покличу я його здалека,

А дні летять у голубій блакиті,

Немов летять із вирію лелеки.

А дні летять, проносяться, мов хмари.

І в нас немає сил їх зупинити,

Які ж у тебе в серці скриті чари,

Що так змогла тебе я полюбити?

Кохаю я і цим живу на світі,

Надіюсь, що зустрінемося вдруге.

Хай дні летять у голубій блакиті,

Я вірю, що не втрачу свого друга.

А коли втрачу…Ні, я не забуду

Твоїх очей казково – волошкових,

І всі слова тримати в серці буду,

Хоч говорили ми на різних мовах…

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

На світі важко жити без кохання,

Коли кохаєш ти, а тебе ні,

Коли без сну стрічаєш ти світання,

І рідний образ бачиш вдалині.

Як жить на світі з правдою тяжкою,

Що більш ніколи зустрічі не буде.

Життя все тягнеться щоденно в неспокої,

А десь так палко все ж кохають люди!

Якби мені зустрітись хоч на мить

З тим поглядом,що так колись бентежив.

Далеко ти… І лиш ріка шумить,

Поблискуючи безліччю мережив.

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\